Інститут Конфуція Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна 哈尔科夫国立大学孔子学院

За переказами, Кун Цзи народився Цзюйфу, в царстві Лу, 21 серпня 551 до зв. е. та жив до 479 до н. е. Його батько Шулян Хе, мужній воїн, мав 9 дочок від першої дружини та сина-калеку від другої. Оскільки ніхто з них не міг складати жертвопринесення предкам, вже в похилому віці Шулян Хе пішов від своєї дружини і попросив дозволу одружитися з однією з трьох дочок сім’ї Ян, молодша з яких стала матір’ю Кун-цзи. Коли хлопцеві виповнилося три роки, батько помер. З раннього дитинства Кун-цзи виявив схильність до ритуалів та церемоній. Його сім’я була благородного походження, але через бідність у віці сімнадцяти років він змушений був обійняти другорядну посаду в державній адміністрації зберігача складів та наглядача пасовищ сімейства Ци — однієї з найвпливовіших аристократичних сімейств царства Лу. У той же час Кун-цзи став учителем у традиційних школах, де діти навчалися письму та арифметиці, стрільбі з лука, керуванню колісницями, музиці та ритуалам. Так розпочалася його вчительська кар’єра. Читячи Лао-цзи як вчителя, він відвідав його в Лої, духовній столиці Китаю того періоду, і поставив питання про сутність ритуалу. Розібравшись із Лао-цзи, Конфуцій сказав своїм учням: «Я знаю, що птах літає, звір бігає, риба плаває. Того, хто бігає, можна впіймати з сил, того, що плаває, в невід, того, хто літає – збити стрілою. Що ж до дракона, то я ще не знаю, як його можна зловити! Сьогодні я зустрівся з Лао-цзи, і він нагадав мені дракона». Кун-цзи з Лої царство Чжоу, повернувся до Лу, і кількість його учнів зросла. Розмірковуючи у віці про пройдений шлях, Учитель сказав: «У п’ятнадцять років я зосередив свої думки на навчанні. У тридцять я отримав самостійність. Сорок я звільнився від сумнівів. У п’ятдесят років я пізнав Волю Неба. У шістдесят я навчився відрізняти правду від брехні. У сімдесят років я став наслідувати бажання свого серця і не порушував ритуалу».

На службі у царя Лу Конфуцій залишався всього чотири роки (501-497 до н.е.), послідовно піднімаючись службовими сходами. З’явився реальний шанс реалізувати хоча б частину вчення практично. Діяльність Конфуція-чиновника сприймається як невід’ємна частина самого вчення, адже особистий приклад грає у його вченні вирішальну роль. Судження мають підкріплюватися справами, тим більше, коли йдеться про самого Вчителя. Дані про діяльність Конфуція на посаді керуючого повітом Чжунду вкрай лаконічні: Минув рік відколи Дін-гун призначив Кун-цзи керуючим Чжунду, і з чотирьох сторін усі стали наслідувати його. Пізніше він отримує наступну посаду – помічника начальника управління громадських робіт, потім призначається так Сіко – посаду лише на рівні міністра юстиції. У віці 52 років він обійняв одну з найвищих урядових посад царства Лу. Його методи були настільки ефективними, що за три місяці він реорганізував адміністрацію.

На цьому високому посту Конфуцій був близько трьох років. За інтриг правителів сусіднього царства Ці, які боялися посилення царства Лу, збуджений ритуал жертвопринесення у храмі Землі та Неба, протестуючи Конфуцій, був змушений залишити свою посаду та царство Лу. Разом із Конфуцієм із Лу пішли кілька десятків його учнів. Почалися роки мандрівок, повні лиха та випробувань. На дев’ятому році доля, немов жалівшись, послала Конфуцію втілення довгоочікуваної мрії – найвищу урядову посаду, на якій навчений досвідом мислитель міг би реалізувати свої знання. Проте, опинившись перед моральним вибором, він, як «шляхетний чоловік», відмовився від посади, щоб не порушувати своїх принципів. Демонстративно відмовившись від служби у царстві Вей, він присвятив себе викладацькій діяльності та вивченню класичної літератури. Ще через п’ять років (484 до н. е.) він раптово отримав запрошення на батьківщину в царство Лу, де про нього піклувалися його учні. Повернувся Конфуцій один, рік тому в царстві Вей померла його дружина. Він знову набирає учнів, намагаючись передати їм свій ідеал благородного чоловіка. Вчителі поховали на березі річки Сішуй, у тому місці, яке він сам вибрав незадовго до смерті. Могила Конфуція стала місцем паломництва: Майбутні покоління збудували храм Вчителя, де зібрали: його одяг, головні убори, музичні інструменти, бричка, книги Кун-цзи. Добре освічений самоучок, він намагався покращити людське суспільство на основі традиційних цінностей.

Однак його вплив на людей був незначним, і він вирушив у подорож з метою просвітництва. Своє вчення він виклав у творах, що досі є каноном конфуціанства. Згідно з ним, праведне життя і особливо справедливе правління базуються на п’яти «стосунках» — між правителем та чиновником, між чоловіком та жінкою, між батьком та сином, старшим та молодшим братами, між друзями. Центральна роль належить сім’ї як зразку державного устрою. Вчення Конфуція отримало визнання лише через 200 років після смерті. «Літературна збірка Конфуція» була опублікована після її смерті. За 300 років після смерті філософа його систему поглядів прийнято як доктрину китайської держави. Основні погляди викладені у книзі «Лунь юй» («Бесіди і судження»). Європейці познайомилися з філософією Конфуція завдяки Маттео Річчі, перу якого належить європейське ім’я мислителя.